Доступність посилання

ТОП новини

«Путін натисне червону кнопку – й українців не буде». Історії дітей-біженців, яких цькують у школах Німеччини  


Крім німецьких громадян, від булінгу потерпають також українські діти, які тимчасово проживають у ФРН
Крім німецьких громадян, від булінгу потерпають також українські діти, які тимчасово проживають у ФРН

Майже кожен шостий школяр стикається з проявами булінгу в Німеччині, і майже кожен десятий заявляє, що сам піддавався цькуванню. Такі дані опитування, проведеного медичною страховою компанією Techniker Krankenkasse. Крім німецьких громадян, від булінгу потерпають також українські діти, які тимчасово проживають у ФРН. Новини про напади на українську молодь дедалі частіше потрапляють в медіа та набувають розголосу. Уже відомо про конфліктні випадки, які, на жаль, закінчилися смертельно.

Станом на березень 2024 року, в ФРН зареєстровано понад 350 тисяч дітей з України віком до 18 років. Проєкт «Ти як?» поспілкувався з деякими батьками українських дітей та самими підлітками у Німеччині – щоб дізнатися, як відбувається їхня адаптація, з якими труднощами вони стикаються у німецьких школах і наскільки поширена проблема булінгу.

Українці під час акції у Німеччині
Українці під час акції у Німеччині

«Хто винен? Моя донька, яка не знає так добре німецьку»

Киянка Тетяна Єсипова переїхала до Німеччини під час повномасштабного вторгнення разом з 9-річною дитиною. Переселенка розповідає: її донька зіштовхнулася зі цькуванням в німецькій школі. Булінгом, каже, займалися її однокласники з сім’ї російських та білоруських мігрантів. Вони постійно дражнили дитину та виправдовували війну Росії в Україні.

«У нашій першій німецькій школі у маленькому селі все було чудово, – ділиться біженка. – Нас прийняли у звичайний клас, такий же, як і вдома. Німецькі діти, вчителі та директорка чудово нас зустріли, дали дитині всі необхідні матеріали, подарували рюкзак та швидко включили в навчальний процес».

Російський хлопчик розповідав, який Путін «молодец»
Тетяна Єсипова, біженка

Проблеми, зі слів біженки, почалися, коли їм довелося переїхати в інше місто: «Російський хлопчик розповідав, який Путін «молодец» і що він натисне на червону кнопку – й всіх українців не буде. Він бив іншу українську дівчинку, але моя – бойова і змогла йому дати відсіч. Далі почалася образи та постійні конфлікти. Можна навіть сказати, що був ще булінг від інших вчителів – неприязнь. Ми були в трошки проросійському місті, де було багато мігрантів росіян та казахів».

Акція з ушанування пам'яті дітей, убитих Росією. Ольденбург, Німеччина, вересень 2023
Акція з ушанування пам'яті дітей, убитих Росією. Ольденбург, Німеччина, вересень 2023

За словами українки, її дитина ніколи не чула образ від німецьких дітей, лише – від дітей вихідців з інших країн. Після чергового конфлікту донька поскаржилася Тетяні, після чого жінка звернулася до вчительки. Тоді ситуація покращилася, але все рівно час від часу виникали різні проблеми.

«У цього хлопчика ще був російський друг з першого класу, який на перервах підбігав і бив наших дівчат з України. Вони мусили від нього захищатися, але ніхто абсолютно не реагував. Я далі прийшла до школи: всіх дітей зібрали за круглим столом і змусили попросити одне в одного вибачення. Тобто наші дівчата також були повинні вибачатися через те, що вони не робили. Моя донька була дуже обурена, але ж тут всі мають «дружити».

Він хотів вдарити мою доньку, а вона відбилася – і він пішов жалітися вчительці
Тетяна Єсипова, біженка

У школі, з розповідей жінки, її дочці запропонували звернутися до психолога в разі потреби. Загалом, за її спостереженнями, перепони для дитини створювало й те, що вона не володіє добре німецькою: «Ще було, що він (мігрант з Росії – ред.) хотів вдарити мою доньку, а вона відбилася – і він пішов жалітися вчительці. Він знає німецьку, тому міг їм розповісти будь-що. Хто винен? Моя донька, яка не знає так добре німецьку. Дитина тоді дуже страждала».

Крім випадків булінгу, діти стикалися з труднощами під час навчального процесу через недостатній рівень знань німецької мови. За словами біженки, діти не отримували належної підтримки з боку вчителів.

«Дітям абсолютно ніяк не допомагали, хоча вони ж елементарно ж не розуміють мови, – ділиться вона. – Паралельно вимагали від них того ж самого, що і від інших дітей, але їм не давали жодних можливостей для цього. Наприклад, навіть у телефоні перекласти щось на німецьку. Взагалі у них не було розуміння, що ці діти просто не розуміють, що від них хочуть».

Нещодавно жінка з дитиною переїхала до Берліна. Тут її донька відвідує інтеграційний клас в початковій школі, де навчається з дітьми з різних країн та національностей: «Зараз моя дитина навчається в п’ятому класі. Спочатку був момент булінгу, але навіть свекруха, яка працює українською вчителькою, каже, що це на початку відбуваються всюди. Тобто це відбувається з усіма новачками, їх перевіряють, а потім – все добре. Моя дитина себе добре поводить, вчитель нею також задоволений, тут вчать правилам поведінки та толерантності».

Під час акції проти збройної агресії Росії щодо України. Берлін, Німеччина, лютий 2022 року. Напис на плакаті: «Московіє, йди геть!»
Під час акції проти збройної агресії Росії щодо України. Берлін, Німеччина, лютий 2022 року. Напис на плакаті: «Московіє, йди геть!»

Киянка додає, що також багато залежить від поведінки українських дітей: «Якщо дитина себе поводить культурно, доброзичливо, то більше шансів отримати підтримку від вчителів і класу. На жаль, не рідкістю бувають випадки, коли наші діти ведуть себе дійсно неадекватно. І це – не завжди наслідки війни, а саме виховання».

Паралельно донька Тетяни навчається за сімейною формою в київській школі. Проте регулярно самостійно працювати за українською програмою у не вистачає часу та сил. Біженка визнає, що одночасно поєднувати дві школи її дитині досить непросто:

«Дуже важко – тягнути й українську школу, й адаптуватися тут, чужою мовою. Бо все це займає набагато більше часу, навіть щоб зробити домашнє завдання німецькою мовою. Тому, можливо, відмовляються (від української програми – ред.) просто через те, що діти не тягнуть, й це психологічно важко».

Майже у всіх дітей татусі перебувають в Україні, і тут вони не мають нічого свого
Тетяна Єсипова, біженка

Окрім освітнього навантаження, зауважує Тетяна, діти потерпають психологічно від наслідків війни: «Звичайно, що діти у яких вибили землю з-під ніг, яких вивезли з-під вогню – вони не почувають себе тут у безпеці. Майже у всіх дітей татусі перебувають в Україні, і тут вони не мають нічого свого – ні будинку, ні кімнати, навіть своїх речей. Тому діти просто не тягнуть психологічно».

На її думку, Німеччина робить все можливе, щоб українські діти залишалися в країні назавжди. Це включає обов'язкове відвідування школи, інтеграційні класи та інтенсивне вивчення німецької мови.

«Тут діти обов'язково відвідують школу, за їхню інтеграцію максимально борються, – каже українка. – Їм важливі наші люди, щоб вони тут залишалися. Якщо наша країна не буде нічого робити, щоб повернути українців, то, звичайно, вони будуть тут. Проте також є багато і тих, кому в Німеччині некомфортно і вони повертаються до України або планують, коли стане безпечніше».

«Я не знаю чому, але вони ненавидять українців»

З булінгом саме з боку дітей-мігрантів з інших країн також стикнулася донька українки Тетяни Штарк. Її 10-річна донька Марта навчається в четвертому класі початкової школи. Коли їхня сім'я тільки приїхала до німецького Дюсельдорфа, каже, Марта спочатку зазнавала цькувань від однокласника з казахської родини.

Тетяна і її десятирічна дочка
Тетяна і її десятирічна дочка
Постійно ображав мою доньку та ще двох українок
Тетяна Штарк, біженка

«Моя донька навчалася спочатку у змішаному класі – там був третій та четвертий класи разом. Той хлопчик, казах, був старший за неї і постійно ображав мою доньку та ще двох українок, викрикуючи, що «Україна – це гівно». Я казала дитині не сперечатися з ним та не звертати на нього увагу, але для неї це все рівно було дуже неприємно», – розповідає жінка.

Біженка зверталася до вчительки, аби та вплинула на ситуацію. Однак помітних результатів, з її слів, це не дало.

Коли ж її донька перейшла до нового класу, де вона виявилася однією українкою серед дітей-біженців з Сирії та інших країн близького Сходу, то, каже, теж опинилася в ворожому середовищі:

Моя донька прийшла додому – і в її черевиках було скло
Тетяна Штарк, біженка

«Я не знаю чому, але вони ненавидять українців. Це вже не перший конфлікт, коли двадцять арабів кричать моїй дитині та іншим дівчатам, що «Die Ukraine ist Scheiße und Putin ist gut» («Україна – гівно, а Путін – хороший» – переклад). Тут навіть відбувалися бійки, де сирійський хлопець, якому ніби 15 років, нападав на наших дівчаток. Я поскаржилася вчительці – та пообіцяла, що проведе розмову з його батьками. Через день моя донька прийшла додому – і в її черевиках було скло. Вона цього не помітила і посміялася, а я серйозно поставилася до цього випадку. У моєї дитини, крім цього хлопця, не було жодних відкритих конфліктів».

Попри стрес та булінг, донька Тетяни завдяки високому рівню навчання в школі отримала запрошення до католицької гімназії у Дюссельдорфі, який вважається престижним освітнім закладом. Жінка сподівається, що тут її дитина більше не стикатиметься з цькуванням та зможе сконцентруватися на навчанні.

Марта, донька Тетяни, навчається в четвертому класі початкової школи
Марта, донька Тетяни, навчається в четвертому класі початкової школи

«Насправді, у нашій родині немає ніяких упереджень щодо арабів чи мусульман. Ми ніколи не стикалися з цим у Києві, де також є мусульмани – і вони завжди були дуже привітними та доброзичливими. Однак у Німеччині справді є недружелюбні погляди та висловлювання. Марта дуже хоче почати навчання в гімназії, бо вважає, що там таких проблем там просто не буде».

Куди звертатися, якщо дитина потерпає від булінгу в Німеччині

З початку повномасштабної війни тисячі німецьких шкіл виявили солідарність з Україною та зустрічали сотні тисяч українських школярів. Для дітей-біженців створювали спеціальні інтеграційні класи в школах, соціальні служби виділяли кошти на купівлю навчальних матеріалів та одягу, федеральні землі запускали проєкти для підтримки школярів. Незважаючи на велику підтримку, діти все ж стикаються з цькуванням та ксенофобською поведінкою.

Навчальний заклад у Німеччині
Навчальний заклад у Німеччині
Булінг є найпоширенішою причиною, через яку молоді люди накладають на себе руки
Міхаель Каесс, професор

«У багатьох підлітків, які зазнають жорстокого цькування, розвивається принаймні одне психічне захворювання, найчастіше це – тривожні розлади або депресія. Це може призвести навіть до того, що вони більше не захочуть жити. Булінг є найбільш дослідженою і, ймовірно, найпоширенішою причиною, через яку молоді люди накладають на себе руки. Але є й хороші новини: наслідки булінгу можна виправити, якщо, наприклад, звернутися по допомогу і пройти терапію», – розповів в інтерв'ю Spiegel професор Міхаель Каесс, який очолює Університетську клініку дитячої та підліткової психіатрії в Швейцарії.

Німецька психолінгвістка та тренерка з протидії булінгу Даніела Аллалуф радить у разі систематичного цькування в німецьких школах спочатку звертатися до вчителів та адміністрації школи. Вони проведуть виховну бесіду з агресором і контролюватимуть ситуацію. Якщо ж ситуація не покращиться, тоді можна звернутися у відповідні служби:

  • Державне управління шкіл та освіти у вашому регіоні;
  • На спеціальну безкоштовну гарячу лінію для українців у ФРН за номером 0800 500 225 0;
  • Кризовий центр для дітей та молоді віком до 25 років;
  • До поліції, екстрених служб та служб психологічної підтримки;
  • Національні та регіональні антидискримінаційні консультаційні центри;
  • Консультантів з питань булінгу в різних федеральних землях;
  • Кризовий цілодобовий чат, де надають психологічне консультування для осіб до 25 років українською або російською мовами за номером +4915735993126 (WhatsApp або SMS).
  • Проєкт Фонду Вернера Бонхоффа «Після злочину» пропонує так званий «Лист допомоги». Його можна заповнити анонімно. Після цього Фонд зв'язується зі школою, де навчається відповідна дитина.
  • За даними Світового конгресу українців, наразі за кордоном проживає близько 600 тисяч дітей-біженців. Більшість з них – у Німеччині. Однією з причин, чому українські сім'ї переїжджають сюди, експерти називають високий рівень соціальної та фінансової підтримки. Так, розмір допомоги допомоги з безробіття (Bürgergeld) на одного дорослого українця складає 563 євро на місяць. Таку ж суму отримують і безробітні німецькі громадяни. Залежно від віку дитини, батьки отримують на неї від 357 до 471 євро допомоги.
  • Крім щомісячної соціальної підтримки, шукачам притулку з України також оплачують житло та частково компенсують комунальні послуги, а ще – інтеграційні та мовні курси, доступ до обов'язкового медичного страхування та дитячу допомогу. Сім’ям з дітьми, які відвідують школу, кожне півріччя надають додаткові кошти на придбання канцтоварів та навчальних матеріалів – у першому півріччі €130 на кожного школяра, а у другому – €65.
  • Згідно з останніми даними Євростату, близько 4,2 млн українців перебувають у країнах ЄС під захистом тимчасової директиви. Німеччина ж надалі залишається лідером – в країні проживає 1 млн 235 тисяч шукачів притулку з України.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG